31 грудня 1989 року була відкрита третя лінія Київського метрополітену — Сирецько-Печерська. Цього дня свої двері гостинно відчинили три станції - „Кловська”, „Палац спорту” та „Золоті ворота”.
Нині довжина лінії у двоколійному обчисленні складає 23,8 км, у розгорнутому – 52,4 км. Кількість станцій – 16, 8 з них – станції глибокого закладання (всі розташовані у правобережному Києві ), 8 – мілкого (всі на лівому березі Києва). Щодоби лінія перевозить понад 457 тисяч пасажирів. Найкоротший перегін на лінії між станціями "Золоті ворота" та "Палац Спорту" — складає 788 м, найдовший – між станціями "Видубичі" та "Славутич" — 3 км 046м.
„Кловська” — станція глибокого закладання, стандартна, з вузькими пілонами, облицьованими лекальним білим мармуром. Склепіння з листового фарбованого алюмінію. Інтер’єр перонного залу підкреслює планувальну особливість станції – акцент зроблено у напрямку похилого вестибюля. Великий проліт у 14 метрів і радіальне розміщення стін. Станція вирішена у спокійних світлих тонах, лаконічно, за відсутності зайвих декоративних елементів. Все це разом надає інтер’єру станції піднесеності та неповторності.
„Кловська” розташована неподалік Центральної міської лікарні №14 на перехресті вулиць Кловська та Леоніда Первомайського, з одним вхідним вестибюлем.
Проектували станцію архітектори А. Крушинський, Л. Качалова, О. Черевко, М. Соляник.
„Палац спорту” — станція глибокого закладання, нового колонного типу, хоча колона тут – скоріше тонкий пілон. Незвична конструкція сприяла створенню незвичного вирішення склепіння у центральному залі – вона не радіальна. а більш трапецевидна із заоваленими кутами. З цієї станції почалося широке використання алюмінію. Колони оригінальної форми облицьовані зеленим (на той час дуже незвичним) кубинським мармуром та алюмінієвим профілем. Світлові лінії з стандартних світильників практичні і органічно вписуються у загальний інтер’єр станції.
Тематично-архітектурна будова перону відображає свою особливість, трохи збільшена висота залу дозволила авторам створити її динамічність. Оздоблювальні матеріали – мармур, граніт, кольоровий метал надають станції індивідуальності.
Станція є пересадним вузлом з Куренівсько-Червоноармійською лінією метрополітену і розташована поблизу Палацу спорту та адміністративно-ділових закладів міста.
Проектували станцію архітектори М. Альошкін та А. Крушинський.
„Золоті ворота” — станція глибокого закладання, колонна. Станція вийшла вдалою завдяки використанню лекального мармуру у великій кількості, облицюванню склепіння сотнями метрів художньої мозаїки та використанню бронзових люстр високої художньої цінності.
Розташована станція поруч з відомим пам’ятником „Золоті ворота”. Архітектурно-художнє оформлення станції вирішено, виходячи з історичної значимості. Характерною ознакою культових споруд того часу були арка та склепіння. Ці традиційні методи було покладено в основу ідейно-художнього рішення будови станції. Високомистецька мозаїка, люстри та бра сприймаються як завершений твір, створений спілкою талановитих архітекторів та художників.
Проектували та оформлювали станцію архітектори В. Жежерін, Б. Жежерін, Ф. Заремба, А. Крушинський, М. Жариков; архітектори-художники С. Адаменко, М. Ралко; художники Г. Корень, В. Вітько.
КП "Київський метрополітен"
metro.kiev.ua